Сутність та місце захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства.

Поступальний розвиток науки, техніки, культури – найважливіший критерій цивілізаційного прогресу в історії людства. Цей критерій відзеркалює інтелектуальний потенціал суспільсьтва, результати творчої діяльності людей. Творчість є однією із найбільш характерних рис людини, це її невід'ємна властивість. Складовою частиною творчої діяльності є інтелектуальна діяльність. Однак, результати інтелектуальної діяльності повинні обов'язково відповідати вимогам встановленим законом. Лише за цих обставин результати інтелектуальної діяльності можуть отримати правову охорону і відповідно стати об'єктами інтелектуальної власності.

 

Інтелектуальна власність є результатом інтелектуальної, творчої діяльності, що відповідає вимогам чинного законодавства, і якій надається правова охорона.

Управлінню та економіці інтелектуальної власності на підприємстві була приділена велика увага вітчизняних і закордонних учених, у тому числі як С.О. Мосов, Т.В. Запорожець, С.О. Петраченко, М.М. Крітський,, В.І. Мунтіян, К. Свейбі, Т. Ллойд, К.Віг, І.Нонака, Б.Мільнер, Д.Стоунхауз, Л.Федулова тощо. Питання, пов’язані із захистом прав інтелектуальноївласності на такі об’єкти, як нерозкрита інформація, комерційна таємниця тощо, розглядають у своїх роботах такі вчені, як О. Підопригора, О. Амосов, О. Святоцький, М. Вачевський та інші.

Вперше термін «інтелектуальна власність’ вжив ще у 1845 р. Чарльз Вудбарі, суддя окружного суду штату Масачусес ( США ). У законодавчих актах цей термін вперше з’явився у Франції за часів буржуазної революції ( 1789-1794 р.р. ), коли поширення набула теорія природного права [1, ст. 9 ].

Теоретико - методологічні функції інтелектуального капіталу досліджувалися в багатьох роботах зарубіжних та вітчизняних вчених. Такі дослідники як Л. Едвіссон, Л. Прусак, Д. Клейн, Т. Стюарт, І. Роос, М. Мелоун розглядали економічні показники інтелектуального капіталу та наголошували на існуванні взаємозв’язку між нагромадженими підприємством знаннями та його майбутніми можливостями у формуванні ринкової вартості.

Сучасний етап розвитку економіки та науково-технічний прогрес знаходить своє відображення в якісних змінах структури необхідних ресурсів підприємства; відбувається підвищення ролі нематеріальних активів підприємства, інтелектуального капіталу; розвитком інформаційного простору та економічних знань.

Нематеріальні активи є складовою частиною ресурсного капіталу підприємтва, для якого характерні: можливість приносити дохід протягом тривалого періоду часу, відсутність матеріальної основи, складність визначення вигоди (прибутку) в майбутньому.

Успішний розвиток підприємства та його високі фінансові результати перебувають у прямій залежності від інноваційних заходів, впровадження яких забезпечується наявністю відповідних ресурсів. Такими, зокрема, є інтелектуальні ресурси підприємства. При цьому як для дослідження процесів створення та використання інтелектуальних продуктів, так і для управління даними процесами на підприємствах необхідно мати в своєму розпорядженні чітко окреслений понятійний апарат.

Поняття інтелектуальний капітал розглядається дослідниками з різних позицій : як сума всіх знань працівників підприємства, які можна оцінити, інтелектуальні ресурси, що використовуються для підвищення вартості активів підприємства, знання, що є джерелом інноваційного розвитку підприємства та його майбутніх фінансових результатів тощо. Результатом узагальнення існуючих підходів до трактування змісту поняття інтелектуальний капітал є визначення, що враховує його статичні та динамічні властивості. Інтелектуальний капітал пропонується визначити як усі наявні інтелектуальні ресурси підприємства, в тому числі й людський капітал, що є джерелом майбутніх доходів підприємства та його додаткової вартості. Інтелектуальні активи визначено як частину інтелектуального капіталу, що належним чином ідентифікована, зафіксована і може бути використана з метою отримання майбутніх доходів, формування унікальних конкурентних переваг та підвищення ринкової вартості підприємства.

Так, поняття «захист інтелектуального капіталу» зустрічається в роботі Е. Брукінг «Інтелектуальний капітал: ключ до успіху у новому тисячоріччі». При цьому Е. Брукінг наводить таке визначення цього поняття: «Захист інтелектуального капіталу розуміє під собою захист інтелектуальних, ринкових, людських та інфраструктурних активів. Інтелектуальний капітал кожного типу потребує специфічного варіанту захисту…». Погоджуюся з думкою Е. Брукінг про те, що кожна складова інтелектуального капіталу потребує свого механізму захисту. Так, захист активів піприємства необхідно здійснювати завдяки правам на інтелектуальну власність та механізмам їх підтримки. Інтелектуальні активи слід захищати шляхом реєстрації патентів, торгівельних знаків, дизайнерських прав, авторських прав, тощо.

Отже, під інтелектуальним капіталом розуміються об’єкти промислової і інтелектуальної, інших аналогічних майнових прав, які визнаються об'єктом права власності конкретного підприємства. Стосунки щодо володіння, користування, розпорядження ресурсами, що утілюють науково-технічну, літературну та іншу творчість, формують поняття інтелектуальна власність. Цей термін був визначений конвенцією, яка заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності в Стокгольмі 14 липня 1967 року (Україна приєдналася в 1999 році).

Трактування таких ключових понять, як інтелектуальний капітал, інтелектуальні активи, інтелектуальна власність у різних авторів неоднозначне.

Інтелектуальна власність – це частина інтелектуальних активів, що характеризується виключним правом власності, захищеним відповідними законодавчими актами.

Отже, під інтелектуальною власністю розуміють виняткові права власника на використання в комерційних цілях продукції творчої діяльності: літературних, художніх, музичних, наукових творів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, товарних знаків, комп'ютерних програм, географічних позначень, інформаційних баз даних, та ін.

Поняття нематеріальні активи включає в себе об’єкти інтелектуальної власності та інші нематеріальні ресурси підприємства, такі як права користування майном, природними ресурсами. Звідси, нематеріальні активи є складовою частиною ресурсного потенціалу підприємства, які приносять дохід протягом тривалого періоду часу, мають відсутність матеріальної основи, і є складність у визначенні майбутньої вигоди (прибутку). Отже, „інтелектуальний капітал”, „інтелектуальні активи” та „інтелектуальна власність” взаємопов’язані [2, ст. 5, 6 ].

Зміст майнового права інтелектуальної власності складають права володіння, користування та розпорядження власністю (рис. 1.1).

 

Рис. 1.1 Зміст майнового права інтелектуальної власності.

 

Право інтелектуальної власності виникає шляхом створення твору, винаходу і т. д. Право інтелектуальної власності може виникати шляхом укладення цивільно – правових угод. Право інтелектуальної власності встановлюється на визначений термін. Для отримання права власності потрібно пройти віповідну кваліфікаційну процедуру.

Таким чином, інтелектуальну власність складають особисті немайнові права інтелектуальної власності і майнові права інтелектуальної власності, зміст яких визначений законодавством (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Поділ права інтелектуальної власності на групи.

 

Отже, право інтелектуальної валсності є право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт інтелектуальної власності, визначений законодавством. Однією з основних проблем будь - якої економічної системи є забезпечення її ефективної та стабільної діяльності. Безпека підприємства є однією з головних умов успішного функціонування бізнесу. Сьогодні на підприємствах склалася певна система безпеки їх діяльності, яку можна розглядати як стан стійкої життєдіяльності, за якого забезпечується реалізація основних інтересів, пріоритетних цілей, захист від зовнішніх і внутрішніх дестабілізуючих факторів незалежно від умов їх функціонування. Основним критерієм ефективності безпеки підприємства є стабільність фінансового і економічного стану підприємства.

Безпека не будучи об’єктом, не може функціонувати, і не може бути повністю керованою. Безпека – свідомий, цілеспрямований вплив на загрози та небезпеки, за якого створюються принципи та механізми захисту об’єкта.

Економічна безпека охоплює: економічну безпеку окремого громадянина, підприємців, підприємств, організацій, галузей господарського комплексу, регіонів, окремих секторів економіки, держави тощо.

В той же час сьогодні не існує єдиної позиції щодо розуміння поняття «економічна безпека підприємства». (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Визначення поняття “економічна безпека підприємства”

Автор, джерело

Визначення

Бєндіков М. [6]

Економічна безпека підприємства – стан захищеності науково-технічного, технологічного, виробничого та кадрового потенціалу підприємства від прямих (активних) або непрямих (пасивних) загроз.

Воронович Л.

[7]

Економічна безпека підприємства – стан незалежності суб’єктів підприємницької діяльності від недобросовісної конкуренції підприємств-монополістів, непередбачуваних договорами дій підприємств-постачальників і торгівельних організацій, від нераціональної економічної і правової політики держави та інших чинників, яка дає змогу привласнювати більшу частину законних прибутків.

Гапоненко В.,

Беспалько А.,

Власков А. [8]

Економічна безпека підприємства – це такий стан суб'єкта

господарювання, за якого він при найбільш ефективному використанні корпоративних ресурсів досягає запобігання, послаблення чи захисту від існуючих небезпек та загроз чи інших непередбачуваних обставин та в основному забезпечує досягнення цілей бізнесу в умовах конкуренції та господарського ризику.

Дубецька С. [9]

Економічна безпека підприємства – стан об’єкта в системі його зв’язків з точки зору його стійкості (самовиживання) та розвитку в умовах внутрішніх і зовнішніх загроз, непередбачуваних дій та складно прогнозованих чинників.

Забродський В.,

Капустін Н. [10]

Економічна безпека фірми – кількісна та якісна характеристика властивостей фірми, яка відображає здатність «самовиживання’ та розвиток в умовах виникнення зовнішньої та внутрішньої загроз.

 

З таблиці видно, що чіткого визначення «економічна безпека підприємства» не має. Автори вищевказаних виначень роблять акцент на управлінських функціях безпеки, на виконанні статутних завдань, захищеності ресурсів.

Найбільш обгрунтованим є визначення авторів Зубок М.І., Рубцова В.С., Яременко С.М., Гусарова В.Г., Чернова під загальною редакцією кандидата воєних наук, професора Зубка М.І., Економічна безпека суб’єктівпідприємництва : навчальний посібник[3], на думку яких під економічною безпекою суб’єктів підприємництва розуміється стан, за якого забезпечується економічний розвиток і стабільність діяльності підприємства, банку, гарантований захист їх ресурсів, здатність адекватно і без суттєвих втрат реагувати на зміни внутрішньої і зовнішньої ситуації.

Як зазначають Мішин О.Ю., Мішина С.В. [5], в своїх дослідженнях щодо сутності поняття «економічна безпека підприємства», досліджуючи поняття економічної безпеки вказали, що більшість економістів розглядає його з позицій практичного підходу, тобто з урахуванням особливостей функціонування суб’єктів господарювання, яких обрано в якості інформаційної бази дослідження. В рамках конкретного дослідження такий підхід виправданий, проте універсальність трактування не досягається. Тому, метою даного дослідження є уточнення сутності та визначення поняття економічної безпеки підприємства. Як справедливо стверджує Шемаєва Л. [4], зміст економічної безпеки підприємств розкривається через забезпечення реалізації стратегічних інтересів підприємства на основі використання можливостей зовнішнього середовища із застосуванням продуктивної взаємодії із суб’єктами зовнішнього середовища. Проте, слід проаналізувати, чи у всіх існуючих визначеннях враховано необхідність спрямованості системи економічної безпеки на реалізацію цілей підприємства. Перелік визначень поняття “економічна безпека підприємства” наведений в табл. 1.1, додатку А [ 5 ], запропонований Мішиним О.Ю., Мішиною С.В.

Таким чином, економічна безпека суб’єкта господарювання - стан інтелектуальної безпека підприємства, який гарантує стабільну та максимально ефективну діяльность підприємства, здатність протистояти будь – яким загрозам, і має на меті підвищення його ефективності в майбутньому.

Забезпечення захисту інтелектуальної власності підприємств це дуже складний, багатогранний тане до кінця вивчений і зрозумілий процес. На сьогоднішній день у науковій літературі визначення сутності економічної безпеки в частині захисту інтелектуальної власності дається вкрай рідко, та не завжди чітко, відкритими залишаються питання захисту інтелектуальної власності підприємства. Фактично захист інтелектуальної власності зводиться до отримання захисних документів та у випадку порушень ініціювання судових справ.

В літературі часто замісь захист інтелектуальної власності вказується інтелектуальна безпека підприємства. Потрібно визначитись з поняттями «інтелектуальна безпека» та «захист інтелектуальної власності».

Теоретичних досліджень щодо інтелектуальної безпеки майже не існує, загальновживаного визначення не має. Можна узагальнити, що інтелектуальна безпека підприємства є захист розумової діяльності людей на підприємстві, метою якої є гарантія стабільної та максимально ефективної діяльності підприємства, підвищення його ефективності в майбутньому та здатність протистояти загрозам.

Інтелектуальна безпека значно ширше поняття ніж захист інтелектуальної власності. В систему інтелектуальної безпеки входять такі елементи, як інтелектуальний потенціал, інтелектуальний капітал, інтелектуальна власність, інформаційний ресурс, захист економічної безпеки.

Можна узагальнити, що інтелектуальна безпека, захист інтелектуальної власності, економічна безпека суб’єкта господарювання взаємопов’язанні.

Захист інтелектуальної власності перебуває в системі економічної безпеки, натомісь як економічна безпека є складовою інтелектуальної безпеки.

Забезпечення безпеки інтелектуальної власності підприємства є система організаційних та правових заходів, спрямованих на своєчасне виявлення, нейтралізацію та ліквідацію загроз інтелектуальній власності підприємства.

Головною метою захисту інтелектуальної власності є гарантія стабільної та максимально ефективної діяльності підприємства на даний час та можливості розвитку та ефективного функціонування в майбутньому.

Однією з головних умов забезпечення захисту інтелектуальної власності підприємства є здатність протистояти загрозам, що існують та які можуть виникнути, і які можуть завдати шкоди підприємству; та підприємство може понести збитки; підприємство може знизити темпи свого розвитку та зменшити капітал.

Загрози інтелектуальній власності на підприємстві можуть бути як ззовнішні так і внутрішні. Внутрішні загрози можуть виникати зі сторони працівників підприємства, діяльність яких спрямована на зниження можливостей використання інтелектуальної власності.

Зовнішні загрози можуть виникати зі сторони конкурентів, дії яких мають мету переманювати персонал, який має потужний інтелектуальний потенціал та володіє інформацією про інтелектуальну власність підприємства.

Усе вищенаведене дозволяє зробити висновок, що забезпечення безпеки інтелектуальної власності на підприємстві є вкрай важливою умовою його подальшого ефективного функціонування. Це пояснюється наступними причинами: високою конкуренцією серед підприємств; необхідністю постійного вдосконалення існуючих технологій та процесів на підприємстві; появою інформаційного, обчислювального та телекомунікаційного обладнання, яке вимагає особливого відношення до захисту; необхідністю використання підприємствами найновітніших інформаційних технологій; необідністю досліджень та розробок в частині створення нових продуктів, товарів тощо; неможливістю стабільної діяльності підприємства без забезпечення належного рівня безпеки інтелектуальної власності.

Створення системи забезпечення безпеки інтелектуальної власності на підприємстві вимагає вирішення комплексу заходів економічного, правового, інформаційного і правоохоронного характеру з метою захисту економічних інтересів та прав власності підприємства.

Отже, метою формування забезпечення захисту інтелектуальної власності на підприємстві є: сворення умов для надійної роботи та розвитку підприємства; запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам; захист інтересів підприємства від протиправних посягань; забезпечення схороності нематеріальних ресурсів; створення умов для нормального функціонування всіх підрозділів підприємства.

В сучасних умовах господарювання підприємства повинні створювати систему захисту інтелектуальної власності. Система захисту інтелектуальної власності це комплекс управлінських, правових, економічних, охоронних, судово-правових дій, що забезпечують безпеку підприємства в системі економічної безпеки підприємства.

Зазвичай діяльність щодо захисту інтелектуальної власності покладається на службу безпеки підприємства. Служба безпеки підприємства повинна здійснювати контрольні та координуючі функції з метою забезпечення узгодженої роботи всіх працівників та підрозділів.

Для забезпечення ефективної системи захисту інтелектуальної власності на підприємстві необхідно враховувати:

  • специфіку, структуру підприємства, вид діяльності;

  • кількісний та якісний склад менежменту, персоналу;

  • зовнішнє та внутрішнє середовище, в яких працює підприємство;

  • необхідність чіткої координації дій, які спрямовані на адекватну реакцію на загрози;

  • планування, розробка та впровадежння планів та рішень;

  • оптимальний розподіл та використання ресурсів;

  • удосконалення застосування вже існуючих на підприємстві засобівзахисту інтелектуальної власності;

  • постійний контроль та захист прав інтелектуальної власності.

Крім того, з метою зменшення внутрішніх загроз, потрібно приділити увагу розвитку корпоративного духу працівників підприємства, впровадженню механізмів стимулювання працівників, розвитку управлінню знаннями на підприємстві, підвищенню рівня дисципліни та відповідальності за порушення нормативів підприємства. Людські активи потребують захисту у вигляді можливостей службового росту. Інфраструктурні активи можуть частково захищатися керівництвом організації, яке визначає філософію та характер управлінських процесів та корпоративну культуру.

Таким чином, забезпечення захисту інтелектуальної власності є важливим, складним напрямом діяльності підприємства, без реалізації якого неможливе його ефективне функціонування та розвиток в сучасному світі.

 

Література :

  1. Пономарьов В.П. Формування механізму забезпечення економічної безпеки

підприємства /Східноукраїнський держ. ун-т–Луганськ, 2000 р.

2. Саржан А.О. Інтелектуальна власність : навчальний посібник. – Донецьк. Дон.

НТУ, 2007.- с.

  1. Зубок М.І., Рубцов В.С., Яременко С.М., Гусаров В.Г., Чернов, під

Загальною редакцією кандидата воєних наук, професора Зубка М.І., Економічна безпеки суб’єктів підприємництва : навчальний посібник. – К, : __, 2012 – 226 с.

  1. Шемаєва Л.Г. Економічна безпека підприємств у стратегічній взаємодії з суб'єктами зовнішнього середовища: автореф. дис. ... д-ра. екон. наук / Л.Г. Шемаєва. – К., 2010. – 39 с.

  2. Мішин О.Ю., Mishin O. J. к.е.н., доц. кафедри економічного аналізу ХНЕУ, Мішина С.В., Mishina S.V., к.е.н., доц. кафедри управління та економіки праці. УДК 658.15:005.934. Сутність поняття “економічна безпека підприємства”.

  3. Бендиков М.А. Экономическая безопасность промышленного предприятия в условиях кризисного развития // Менеджмент в России и за рубежом. – 2002. – № 2. – С.17-29.

  4. Економічна енциклопедія. За ред. Л. М. Воронович. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 1350с.

  5. Гапоненко В.Ф. Экономическая безопасность предприятий. Подходы и принципы / В.Ф Гапоненко, А.Л. Беспалько, А.С. Власков. – М. : Изд-во "Ось-89", 2007. – 208 с.

  6. Дубецька С.П. Економічна безпека підприємств України // Недержавна система безпеки підприємництва як суб’єкт національної безпеки України: Збірник матеріалів наук.-практ. конф.– К.: Вид-во Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, 2003. – С.146-172.

  7. Забродский В. Теоретические основы оценки экономической безопасности отрасли и фирмы / В. Забродский, Н. Капустин // Бизнес. – 1999. – № 13. – С. 27–30.

  8. Зубок М. І. Безпека підприємницької діяльності: Нормативно-правові документи комерційного підприємства, банку / М. І. Зубок, P. M Зубок. – К. : Істина, 2004. – 144 с.

  9. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал: ключ к успеху в новом тысячелетии / Пер. с англ, под ред. Л. Н. Ковачин Питер, 2001. - 288 с.

  10. Олексюк М.І. Адаптивний підхід до управління ризиками торгівельних піддприємств. М. Львів, львівська комерційна академія.

  11. Ансофф И. Стратегическое управление. – М.: Экономика, 1989. – 89с.

  12. Гусаковська Т.О. Автореферат дирертації на здобуття наукового ступення кандидата економічних наук «Управління інтелектуальною власністю підприємства’. УДК 65.012. НТУ «Харківський політехнічний інститут». Харків – 2009 р.

  13. Капустін М.П. Моделювання систем управління економічною безпекою підприемства./Донецкий держ. ун-т. –Донецк 1999. 18ст.

17.Федулова Л. І. Економіка знань : підручник / Л. І. Федулова.– К.,2009.600 с.

18. Мельник С. Економіка знань: світовий досвід та перспективи впровадження в Україні / С. Мельник, В. Матросов // Вища школа.–2009.– № 10.–С.14–25.

19. Право інтелектуальної власності: Академ. курс : підручник для студентів вищих навч. закладів / О. А. Підопригора, О. Б. Бутнік- Сіверський, В. С. Дроб’язко та ін. ; за ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. – 2-ге вид., переробл. та доп. – К. : Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. – 672 с.

20. Цивільний кодекс України. Сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.

21. Про інформацію : Закон України від 02.10.1992 р. // ВВР України. –1992. – № 48. – С. 1. 7. Про обмеження монопольної діяльності : Закон України від 18.02.92 // ВВР України. – 1992. – № 23. – С. 1.

22. Про державну таємницю : Закон України від 21.01.1994 р.// ВВР України. – 1994. – № 16. – С. 1.

23. Про захист від недобросовісної конкуренції : Закон України від 01.07.1996 р. // ВВР України. – 1996. – № 16. – С. 1.

24. Жаров В.О. Захист права інтелектуальної власності. – К.: Ін-ст. інт. власн. і права, 2004. – 64 с.

25. Крижна В.М. Право інтелектуальної власності України: конспект лекцій. Х.: Право, 2008. – 111 с.

26. Мікульонок І.О. Основи інтелектуальної власності:навчальний посібник для студентів вузів К.: Ліра-К, 2008. – 231 с.

27. Право інтелектуальної власності: академічний курс / О.П. Орлюк, О.Д. Святоцький – К.: Видавничий дім «ІнЮре’, 2007. – 696 с.

28. Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР із змінами та доповненнями // –Режим доступу : zakon.rada.gov.ua;

29. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV із змінами та доповненнями // –Режим доступу: zakon.rada.gov.ua;

 

Юрист, магістр менеджменту з

«Управління фінансово- економічною безпекою»

Володимир Степанчук